Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізики
— рівень володіння теоретичними знаннями;
— рівень умінь використовувати теоретичні знання під час розв'язування задач чи вправ різного типу (розрахункових, експериментальних, якісних, комбінованих тощо);
— рівень володіння практичними вміннями та навичками під час виконання лабораторних робіт, спостережень і фізичного практикуму.
Критерії оцінювання рівня володіння учнями теоретичними знаннями
Рівні навчальних досягнень
|
Бали
|
Критерії оцінювання навчальних досягнень
|
I. Початковий
|
1
|
Учень (учениця) володіє навчальним матеріалом на рівні розпізнавання явищ природи, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують відповіді «так» чи «ні»
|
2
|
Учень (учениця) описує природні явища на основі свого попереднього досвіду, з допомогою вчителя відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді
| |
3
|
Учень (учениця) з допомогою вчителя зв'язно описує явище або його частини без пояснень відповідних причин, називає фізичні чи астрономічні явища, розрізняє буквені позначення окремих фізичних чи астрономічних величин
| |
II. Середній
|
4
|
Учень (учениця) з допомогою вчителя описує явища, без пояснень наводить приклади, що ґрунтуються на його власних спостереженнях чи матеріалі підручника, розповідях учителя тощо
|
5
|
Учень (учениця) описує явища, відтворює значну частину навчального матеріалу, знає одиниці вимірювання окремих фізичних чи астрономічних величин і формули з теми, що вивчається
| |
6
|
Учень (учениця) може зі сторонньою допомогою
пояснювати явища, виправляти допущені неточності (власні, інших учнів), виявляє елементарні знання основних положень (законів, понять, формул)
| |
III. Достатній
|
7
|
Учень (учениця) може пояснювати явища, виправляти допущені неточності, виявляє знання і розуміння основних положень (законів, понять, формул, теорій)
|
8
|
Учень (учениця) уміє пояснювати явища, аналізувати, узагальнювати знання, систематизувати їх, зі сторонньою допомогою (вчителя, однокласників тощо) робити висновки
| |
9
|
Учень (учениця) вільно та оперативно володіє вивченим матеріалом у стандартних ситуаціях, наводить приклади його практичного застосування та аргументи на підтвердження власних думок
| |
IV. Високий
|
10
|
Учень (учениця) вільно володіє вивченим матеріалом, уміло використовує наукову термінологію, вміє опрацьовувати наукову інформацію: знаходити нові факти, явища, ідеї, самостійно використовувати їх відповідно до поставленої мети
|
11
|
Учень (учениця) на високому рівні опанував програмовий матеріал, самостійно, у межах чинної програми, оцінює різноманітні явища, факти, теорії, використовує здобуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, поглиблює набуті знання
| |
12
|
Учень (учениця) має системні знання, виявляє здібності до прийняття рішень, уміє аналізувати природні явища і робить відповідні висновки й узагальнення, уміє знаходити й аналізувати додаткову інформацію
|
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при розв'язуванні задач
Визначальним показником для оцінювання вміння розв'язувати задачі є їх складність, яка залежить від:
1) кількості правильних, послідовних, логічних кроків та операцій, здійснюваних учнем; такими кроками можна вважати вміння (здатність):
— усвідомити умову задачі;
— записати її у скороченому вигляді;
— зробити схему або малюнок (за потреби);
— виявити, яких даних не вистачає в умові задачі, та знайти їх у таблицях чи довідниках;
— виразити всі необхідні для розв'язку величини в одиницях СІ;
— скласти (у простих випадках — обрати) формулу для знаходження шуканої величини;
— виконати математичні дії й операції;
— здійснити обчислення числових значень невідомих величин;
— аналізувати і будувати графіки;
— користуватися методом розмінностей для перевірки правильності розв’язку задачі;
— оцінити одержаний результат та його реальність.
2) раціональності обраного способу розв'язування;
3) типу завдання (з одної або з різних тем (комбінованого), типового (за алгоритмом) або нестандартного).
Початковий рівень
(1-3 бали)
|
Учень (учениця) уміє розрізняти фізичні чи астрономічні величини, одиниці вимірювання з певної теми, розв'язувати задачі з допомогою вчителя лише на відтворення основних формул; здійснює найпростіші математичні дії
|
Середній рівень
(4 - 6 балів)
|
Учень (учениця) розв'язує типові прості задачі (за зразком), виявляє здатність обґрунтувати деякі логічні кроки з допомогою вчителя
|
Достатній
рівень
(7 - 9 балів)
|
Учень (учениця) самостійно розв'язує типові задачі й виконує вправи з одної теми, обґрунтовуючи обраний спосіб розв'язку
|
Високий
рівень
(10 - 12 балів)
|
Учень (учениця) самостійно розв'язує комбіновані типові задачі стандартним або оригінальним способом, розв'язує нестандартні задачі
|
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів при виконанні лабораторних і практичних робіт
При оцінюванні рівня володіння учнями практичними вміннями та навичками під час виконання фронтальних лабораторних робіт, експериментальних задач, робіт фізичного практикуму враховуються знання алгоритмів спостереження, етапів проведення дослідження (планування дослідів чи спостережень, збирання установки за схемою; проведення дослідження, знімання показників з приладів), оформлення результатів дослідження - складання таблиць, побудова графіків тощо; обчислювання похибок вимірювання (за потребою), обґрунтування висновків проведеного експерименту чи спостереження.
Рівні складності лабораторних робіт можуть задаватися:
— через зміст та кількість додаткових завдань і запитань відповідно до теми роботи;
— через різний рівень самостійності виконання роботи (при постійній допомозі вчителя, виконання за зразком, докладною або скороченою інструкцією, без інструкції);
— організацією нестандартних ситуацій (формулювання учнем мети роботи, складання ним особистого плану роботи, обґрунтування його, визначення приладів та матеріалів, потрібних для її виконання, самостійне виконання роботи та оцінка її результатів).
Обов’язковим при оцінюванні є врахування дотримання учнями правил техніки безпеки під час виконання фронтальних лабораторних робіт чи робіт фізичного практикуму.
Початковий рівень
(1-3 бали)
|
Учень (учениця) називає прилади та їх призначення, демонструє вміння користуватися окремими з них, може скласти схему досліду лише з допомогою вчителя, виконує частину роботи без належного оформлення
|
Середній рівень
(4 - 6 балів)
|
Учень (учениця) виконує роботу за зразком (інструкцією) або з допомогою вчителя, результат роботи учня дає можливість зробити правильні висновки або їх частину, під час виконання та оформлення роботи допущені помилки
|
Достатній
рівень
(7 - 9 балів)
|
Учень (учениця) самостійно монтує необхідне обладнання, виконує роботу в повному обсязі з дотриманням необхідної послідовності проведення дослідів та вимірювань. У звіті правильно й акуратно виконує записи, таблиці, схеми, графіки, розрахунки, самостійно робить висновок
|
Високий
рівень
(10 - 12 балів)
|
Учень (учениця) виконує всі вимоги, передбачені для достатнього рівня, визначає характеристики приладів і установок, здійснює грамотну обробку результатів, розраховує похибки (якщо потребує завдання), аналізує та обґрунтовує отримані висновки дослідження, тлумачить похибки проведеного експерименту чи спостереження. Більш високим рівнем вважається виконання роботи за самостійно складеним оригінальним планом або установкою, їх обґрунтування.
|
Програма 2015-2016 н.р.
7 клас
(70 годин, 2 години на тиждень, 4 години — резервних)
К-ть годин
|
Зміст навчального матеріалу
|
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
|
1
|
ВСТУП
Фізика як навчальний предмет у школі. Фізичний кабінет та його обладнання. Правила безпеки у фізичному кабінеті
|
Учень/учениця:
Знає й розуміє:
правила безпеки у фізичному кабінеті; розташування й призначення основних зон шкільного фізичного кабінету та свого робочого місця;
інструкції до приладів та установок.
Виявляє ставлення й оцінює:
необхідність вивчати фізику; роль шкільного кабінету в навчанні фізики.
|
7
|
Розділ 1. ФІЗИКА ЯК ПРИРОДНИЧА НАУКА. ПІЗНАННЯ ПРИРОДИ.
Фізика як фундаментальна наука про природу. Етапи пізнавальної діяльності у фізичних дослідженнях. Зв’язок фізики з іншими науками.
Речовина і поле. Основні положення атомно-молекулярного вчення про будову речовини. Молекули. Атоми.
Початкові відомості про будову атома. Електрони. Йони.
Фізичні тіла й фізичні явища. Властивості тіл.
Фізичні величини. Вимірювання. Засоби вимірювання. Точність вимірювання. Міжнародна система одиниць фізичних величин.
Історичний характер фізичного знання. Внесок українських учених у розвиток і становлення фізики.
Лабораторні роботи:
№ 1. Ознайомлення з вимірювальними приладами. Визначення ціни поділки шкали приладу.
№ 2. Вимірювання об’єму твердих тіл, рідин i сипких матеріалів.
№ 3. Вимірювання розмірів малих тіл різними способами.
Демонстрації
1. Приклади фізичних явищ: механічних, теплових, електричних, світлових тощо.
2. Моделі молекул.
3. Приклади застосування фізичних явищ у техніці.
4. Засоби вимірювання. Міри та вимірювальні прилади
|
Учень/учениця:
Знає й розуміє:
сутність етапів пізнавальної діяльності у фізичних дослідженнях; характерні ознаки фізичних явищ і їхню відмінність від інших явищ; основні види фізичних явищ, їхні приклади;
фізичні величини, їх символи, одиниці цих величин у Міжнародній системі одиниць,
найпростіші засоби вимірювання та їх призначення;
основні положення молекулярно-кінетичного вчення про будову речовини, розрізняє речовину й поле як фізичні види матерії, наводить приклади речовини у твердому, рідкому й газоподібному стані.
Уміє:
записувати значення фізичної величини, використовуючи стандартну форму числа й префікси для утворення кратних і частинних одиниць; порівнювати значення фізичних величин; визначати ціну поділки засобу вимірювання;
вимірювати час, лінійні розміри, площу поверхні й об’єм твердих тіл, рідин і сипких матеріалів найпростішими методами (рядів, мікрофотографій тощо);
оцінювати точність вимірювання .
Виявляє ставлення й оцінює:
історичний характер розвитку фізичного знання;
роль фізичного знання в різних галузях людської діяльності;
значення міжнародної системи одиниць;
достовірність одержаної інформації, етичність її використання.
|
1
|
Орієнтовні теми навчальних проектів
Видатні вчені-фізики
Фізика в побуті, техніці, виробництві.
Спостереження фізичних явищ довкілля.
Дифузія в побуті.
|
Учень/учениця:
Уміє:
здобувати інформацію під час планування, проведення і аналізу результатів виконання проекту.
|
17
|
Розділ 2. МЕХАНІЧНИЙ РУХ
Механічний рух. Відносність руху. Тіло відліку. Система відліку. Матеріальна точка. Траєкторія. Шлях. Переміщення.
Прямолінійний рівномірний рух. Швидкість Графіки рівномірного прямолінійного руху.
Прямолінійний нерівномірний рух. Середня швидкість нерівномірного руху.
Рівномірний рух матеріальної точки по колу. Період обертання. Коливальний рух. Амплітуда коливань. Період коливань. Маятники.
Лабораторні роботи
№ 4. Визначення періоду обертання тіла.
№ 5. Дослідження коливань нитяного маятника.
Демонстрації
1. Різні види руху.
2. Відносність руху, його траєкторії й швидкості.
3. Спідометр
|
Учень/учениця:
Знає і розуміє:
сутність механічного руху, його види; поняття швидкості, періоду обертання
одиниці часу, шляху, швидкості, періоду обертання
формули пройденого шляху, швидкості рівномірного прямолінійного руху, середньої швидкості, періоду обертання;
ознаки відносності руху.
Уміє:
розрізняти види механічного руху за формою траєкторії та характером руху тіла;
визначати пройдений тілом шлях, швидкість руху, період обертання, частоту коливань нитяного маятника; представляти результати вимірювання у вигляді таблиці й графіків; розв’язувати задачі, застосовуючи формули швидкості прямолінійного руху тіла
будувати графіки залежності швидкості руху тіла від часу, пройденого шляху від часу для рівномірного прямолінійного руху; наводити приклади проявів механічного руху в природі та техніці.
Виявляє ставлення й оцінює:
взаємозв'язок різних способів представлення механічного руху; відмінність видів механічного руху; відносність та універсальність механічного руху.
|
1
|
Орієнтовні теми навчальних проектів
Визначення середньої швидкості нерівномірного руху.
Порівняння швидкостей рухів тварин, техніки тощо.
Обертальний рух в природі – основа відліку часу.
Коливальні процеси в техніці та живій природі.
|
Учень/учениця:
Уміє: здобувати інформацію під час планування, проведення і аналізу результатів виконання проекту.
|
26
|
Розділ 3. ВЗАЄМОДІЯ ТІЛ. СИЛА
Явище інерції. Інертність тіла. Маса тіла. Густина речовини.
Взаємодія тіл. Сила. Деформація. Сила пружності. Закон Гука. Динамометр.
Додавання сил. Рівнодійна. Графічне зображення сил.
Сила тяжіння. Вага тіла. Невагомість.
Тертя. Сили тертя. Коефіцієнт тертя ковзання. Тертя в природі й техніці.
Тиск твердих тіл на поверхню. Сила тиску.
Тиск рідин і газів. Закон Паскаля. Сполучені посудини. Манометри.
Атмосферний тиск. Вимірювання атмосферного тиску. Барометри.
Виштовхувальна сила в рідинах і газах. Закон Архімеда.
Лабораторні роботи:
№ 6. Вимірювання маси тіл методом зважування.
№ 7. Визначення густини речовини (твердих тіл і рідин).
№ 8. Дослідження пружних властивостей тіл.
№ 9. Визначення коефіцієнта тертя ковзання.
№10. З`ясування умов плавання тіла.
Демонстрації
1. Досліди, що ілюструють явища інерції та взаємодії тіл.
2. Деформація тіл.
3. Додавання сил, спрямованих уздовж однієї прямої.
4. Прояви та вимірювання сил тертя ковзання, кочення, спокою.
5. Способи зменшення й збільшення сили тертя.
6. Залежність тиску від значення сили та площі.
7. Передавання тиску рідинами й газами.
8. Тиск рідини на дно і стінки посудини.
9. Зміна тиску в рідині з глибиною.
10. Сполучені посудини.
11. Вимірювання атмосферного тиску.
13. Будова і дія манометра.
14. Дія архімедової сили в рідинах і газах.
15. Рівність архімедової сили вазі витісненої рідини в об’ємі зануреної частини тіла.
16. Плавання тіл.
|
Учень/учениця:
Знає й розуміє:
сутність взаємодії тіл, явища інерції; поняття маси, густини речовини, сили та різних її видів, деформації, тиску; одиниці цих величин і способи їх вимірювання;
закони Гука, Паскаля, Архімеда;
формули сили тяжіння, ваги тіла, сили тертя ковзання, сили тиску, виштовхувальної сили; умову плавання тіл;
причини виникнення атмосферного тиску;
застосування сполучених посудин; залежність атмосферного тиску від висоти;
способи зменшення і збільшення сили тертя;
залежність сили пружності від деформації;
залежність тиску на дно і стінки посудини від висоти стовпчика й густини рідини.
Уміє:
застосовувати набуті знання в процесі розв'язування фізичних задач та виконання лабораторних робіт; графічно зображати сили; користуватися динамометром, манометром, барометром, важільними терезами;
Виявляє ставлення та оцінює:
практичне значення застосування вивчених фізичних законів у природі та техніці;
роль видатних учених у розвитку знань про механічний рух і взаємодію тіл.
|
1
|
Орієнтовні теми навчальних проектів
Розвиток судно- та повітроплавання
Дослід Торрічеллі. Спостереження за зміною атмосферного тиску.
Насоси.
|
Уміє:
здобувати інформацію під час планування, проведення і аналізу результатів виконання проекту.
|
11
|
Розділ 4. МЕХАНІЧНА РОБОТА ТА ЕНЕРГІЯ.
Механічна робота. Потужність. Механічна енергія та її види.
Закон збереження й перетворення енергії в механічних процесах та його практичне застосування.
Прості механізми. Момент сили. Важіль. Умови рівноваги важеля.
Коефіцієнт корисної дії механізмів.
Лабораторні роботи:
№ 11. Вивчення умови рівноваги важеля.
№ 12. Визначення ККД простого механізму.
Демонстрації
1. Перетворення механічної енергії.
2. Умови рівноваги тіл.
3. Важіль.
4. Рухомий і нерухомий блоки.
5. Похила площина.
6. Використання простих механізмів.
|
Учень/учениця:
Знає й розуміє:
поняття механічної роботи, потужності, кінетичної і потенціальної енергії, моменту сили, коефіцієнту корисної дії та їхні одиниці, сутність закону збереження механічної енергії, умови рівноваги важеля, принцип дії простих механізмів;
формули роботи, потужності, ККД простого механізму, кінетичної енергії, потенціальної енергії тіла, піднятого над поверхнею Землі, моменту сили.
Уміє:
застосовувати набуті знання в процесі розв'язування фізичних задач та виконання лабораторних робіт;
вимірювати ККД простих механізмів; користуватися простими механізмами (важіль, нерухомий та рухомий блоки, похила площина);
Виявляє ставлення й оцінює:
прояв закону збереження та перетворення механічної енергії; ефективність використання простих механізмів.
|
1
|
Орієнтовні теми навчальних проектів
Становлення і розвиток знань про фізичні основи машин і механізмів.
Прості механізми у побутових пристроях.
Біомеханіка людини.
Використання енергії природних джерел.
|
Уміє :
здобувати інформацію під час планування, проведення і аналізу результатів виконання проекту.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар